ёл≥й ‘≥рцак народивс¤ 22 серпн¤ 1836 року в с. ’удльово, що на ”жгородщин≥ в родин≥ м≥сцевого пароха ¬асил¤ ‘≥рцака. «ак≥нчив духовну сем≥нар≥ю в ”жгород≥ , богослов''¤ вивчав у ÷ентральн≥й Ѕогословськ≥й сем≥нар≥њ у ¬≥дн≥ (1856-1859). ѕ≥сл¤ рукоположенн¤ у греко-католицьк≥ св¤щеники 26 вересн¤ 1861 року, Їпископ ѕопович назначив його професором догматики в ”жгородськ≥й духовн≥й сем≥нар≥њ. ” 1876 роц≥ д≥став г≥дн≥сть канон≥ка й був назначений ректором сем≥нар≥њ. ¬ 1887 роц≥ його вибрали депутатом угорського парламенту. «авд¤ки висок≥й осв≥ченост≥ та знанн≥ багатьох Ївропейських мов мав широк≥ зв''¤зки в угорських ур¤дових колах.

17 грудн¤ 1891 року јпостольський ѕрестол ≥менував його ћукач≥вським Їпископом. Ќа Їпископа його осв¤тив в ѕр¤шев≥ 10 кв≥тн¤ 1892 року Їп. ≤. ¬ал≥й.

„ас коли Ѕоже провид≥нн¤ покликало на ћукач≥вську кафедру Їпископа Ц народовц¤ ёл≥¤ ‘≥рцака, це час коли насильна мад¤ризац≥¤ доходила вже до самого верху ≥ в кращих син≥в нашого народу з болем серц¤ опускалис¤ руки. ™п. ‘≥рцак, ¤к в≥дданий духовний батько, перш за все старавс¤ п≥днести в Їпарх≥њ рел≥г≥йне житт¤, боровс¤ за в≥дновленн¤ в нашому крањ параф≥¤льних шк≥л, а на той час з колишн≥х 471 церковних шк≥л ћукач≥вськоњ Їпарх≥њ навчанн¤ проводилос¤ т≥льки у 119 школах. ≤з-за браку шк≥льних п≥дручник≥в вс¤ наука обмежувалас¤ до читанн¤ ѕсалтир¤ та навчанн¤ катехизму й церковного сп≥ву.

ƒл¤ п≥днесенн¤ рел≥г≥йного житт¤ пров≥в два Їпарх≥альн≥ синоди (1891р. ≥ 1903 р.), ¤кими старавс¤ в≥дновити в ћукач≥вськ≥й греко-католицьк≥й Їпарх≥њ духовне житт¤ й любов до свого обр¤ду. Ќа першому, ¤кий в≥дбувс¤ в ”жгород≥ 30 вересн¤ 1897 року, було розгл¤нуто багато питань не т≥льки матер≥ального забезпеченн¤ церкви, але й в≥дносно церковних шк≥л, душ пастирськоњ прац≥ та церковних орган≥зац≥й. ƒругий Їпарх≥альний синод п≥д кер≥вництвом Їп. ‘≥рцака, що пройшов 8-12 вересн¤ 1903 року. —инод д≥¤в у чотирьох окремих ком≥с≥¤х, ¤к≥ розгл¤нули - ф≥нансов≥ справи, житт¤ духовенства, душпастирську працю ≥ навчанн¤ рел≥г≥њ в параф≥¤х та соц≥ально економ≥чну д≥¤льн≥сть духовенства. Ѕуло прийн¤то р≥шенн¤, катехизм ≥ Ѕ≥бл≥ю всюди навчати народною мовою, а також обновити монарший „ин св. ¬асил≥¤ ¬еликого.

«а благословенн¤м Їпископа було в≥дновлено “овариство св¤того ¬асил≥¤ ¬еликого в серпн≥ 1895 року ¤ке очолив тод≥шн≥й ректор духовноњ сем≥нар≥њ кан. ≤ван якович. Ќа першому ж зас≥данн≥ в≥дновленоњ сп≥лки св¤щеник≥в Ц народовц≥в було вир≥шено видавати газету на народн≥й мов≥. “ак народилас¤ 5 травн¤ 1897 року, перша закарпатська народна газета ДЌаукаФ, ¤ку редагував в≥це ректор Їпарх≥альноњ сем≥нар≥њ о. ёл≥й „учка. ¬ 1899 роц≥ сп≥лка св. ¬асил≥¤ заснувала власну друкарню, ¤ка почала видавати дл¤ народних шк≥л потр≥бн≥ пос≥бники.

 ультурна д≥¤льн≥сть ¤ку розвернуло товариство, визвала розгромну критику в угорських часописах. –езультатом наклеп≥в була також ≥нкв≥зиц≥¤, зд≥йснена м≥н≥стерством внутр≥шн≥х справ проти товариства св. ¬асил≥¤ ¬еликого в 1899 роц≥. ¬оно невдовз≥ п≥сл¤ 1900 року зм≥нилос¤ на акц≥онерне товариство "”н≥о", щоб будучи торговою ф≥рмою, не п≥дл¤гати контролю адм≥н≥стративних орган≥в. ѕ≥сл¤ цього в ньому розгорнулас¤ дуже жвава д≥¤льн≥сть, оск≥льки його сп≥вроб≥тники працювали там безплатно т≥льки в ≥нтересах ≥дењ. “овариство видавало п≥дручники, книги, "Ќауку", "Gorog katholikus Szemle", брошури ≥ т.д. ¬≥дчуваючи в Їпарх≥њ брак учительських сил, Їп. ‘≥рцак 1903 роц≥ заснував ж≥ночу учительську сем≥нар≥ю, з ¤коњ вийшло чимало визначних вчительок.

™пископ ёл≥й ‘≥рцак, прид≥л¤в багато уваги дл¤ соц≥альноњ допомоги б≥дним. Ќа початку 1897 року Їпископ склав Дћеморандум про розвиток ≥ п≥двищенн¤ р≥вн¤ духовного й матер≥ального житт¤ руськомовного народу п≥вн≥чно-сх≥дних  арпат ≥ –утен≥њФ. ¬≥дпов≥даючи на цей зах≥д, м≥н≥стерство с≥льського господарства доручило добре в≥домому економ≥сту-управителю ≈дмунду ≈гану (1851-1901) реорган≥зувати систему с≥льського господарства нашого краю, спираючись на економ≥чно рац≥ональн≥ принципи. “ак розпочалас¤ так звана ¬ерховинська акц≥¤. ¬ рамках ц≥Їњ акц≥њ ≈. ≈ган старавс¤ завести рац≥ональну год≥влю плем≥нноњ багатоњ на молоко т≥рольськоњ породи кор≥в, дл¤ ¤коњ було багато пасовищ на верховинських м≥жг≥рТ¤х. ѕроводилас¤ господарська осв≥та сел¤н, почалис¤ засновуватис¤ споживч≥ та кредитн≥ кооперативи, с≥льськ≥ майстерн≥ дл¤ розвитку народних промисл≥в (плет≥нн¤ корзинок, вишиванн¤, тканн¤ ≥ т.д.). ÷е було початком так званоњ Дверховинськоњ акц≥њФ, ¤ка тривала аж до 1901 року. ƒо ц≥Їњ акц≥њ в≥д самого початку включилос¤ багато св¤щеник≥в, ¤к≥ дбали про те, щоб р≥зн≥ починанн¤ ц≥Їњ акц≥њ були реально впроваджен≥ в житт¤.

“ому, що ‘≥рцак старавс¤ п≥днести св≥й народ не т≥льки духовно, але також культурно й економ≥чно його д≥¤льн≥сть почала давати перш≥ результати, зокрема коли почали зб≥льшуватис¤ кооперативн≥ товариства, лихвар≥ почали , вжили вс≥л¤к≥ заходи, аби перешкодити розпочат≥й акц≥њ. ¬ угорських часописах, ¤к≥ перебували головним чином у руках жид≥в, зТ¤вл¤ютьс¤ нападки на Їпископа ёл≥¤ ‘≥рцака та духовенство, передус≥м на ужгородських професор≥в обвинувачуючи њх в панслав≥зм≥ та ≥нших гр≥хах. ј те, що Їпископ не дозволив богослуж≥нн¤ на угорськ≥й мов≥, то мад¤рська преса, закидала йому, що в≥н пересл≥дуЇ мад¤р≥в. ÷≥й кампан≥њ в угорських мас-мед≥а, можна Дзавд¤чуватиФ також за наглу смерть ≈дмунда ≈іана, ¤кого недруги п≥дступно вбили 20 вересн¤ 1901 року.

«а цей пер≥од багато було зроблено дл¤ соц≥ально-економ≥чного розвитку нашого краю, в 1893 роц≥ розпочато буд≥вництво зал≥зниц≥ ”жгород -¬. Ѕерезний, 1894 роц≥ - завершено буд≥вництва зал≥зниц≥ —iгет-ясiн¤, 1897 роц≥ в ”жгород≥ було збудовано реальну школу технiко-природничого проф≥лю, 1898 роц≥ в ”жгород≥ засновано школу глин¤ного посуду, 1897 роц≥ збудовано перший телеграф ”жгород-Ѕудапешт, 1902 роц≥ збудована ”жгородська електростанц≥¤ на 1 млн. к¬т/год., в 1905 роц≥ проведено кадастрове земельне впор¤дкуванн¤ на «акарпатт≥, в 1907 роц≥ в ”жгород≥. збудовано театр. “ак станом на 1909 р≥к на «акарпаттi уже нараховувалос¤ 26 лозоплетiлень, 10 килимарень, 58 банкiв та ощадкас, 166 кредитних кооперацiй, 15 деревообробних п≥дприЇмств, 6 орган≥зац≥й по виготовленню вироб≥в з очерету

¬≥стр¤ верховинськоњ акц≥њ було зведене в перш≥й м≥р≥ проти корчмар≥в ≥ лихвар≥в, ¤к≥ прот¤гом ’≤’ стол≥тт¤ немилосердно використовували б≥дного русина й довели до повного жебрацтва. ѕТ¤нство стало проблемою сусп≥льного житт¤ закарпатц≥в. ™пископ ‘≥рцака 1900 роц≥ наказав вс≥м св¤щеникам ћукач≥вськоњ Їпарх≥њ закладати в своњх параф≥¤х ДЅратство тверезост≥Ф, вручаючи його п≥д покровительство св. ≤вана ’рестител¤. √азета ДЌаукаФ також почала на своњх стор≥нках антиалкогольн≥ статт≥. ¬ 1903 роц≥ з благословенн¤ Їпископа ёл≥¤ ‘≥рцака було засновано при кафедральному храм≥ Д“овариство св¤того –оманц¤Ф, Їпарх≥альним управителем ¤кого владика призначив о. јндр≥¤  арцубу. ”рочиста ≥навгурац≥¤ ¤кого в≥дбулас¤ в празник Ѕлагов≥щенн¤ по веч≥рн≥.  р≥м молитви на рожанц≥ (вервиц≥), члени рожанцевих товариств складали приреченн¤, що не будуть пити алкогольних напоњв, що будуть остер≥гатис¤ прокльон≥в ¤вних гр≥х≥в, а натом≥сть об≥ц¤ли част≥ше приступати до св. “айн, головно в Ѕогородичн≥ празники. ¬ нед≥л≥ ≥ св¤та вони в церкв≥ сп≥льно молилис¤ на вервицю та сп≥вали р≥зн≥ духовн≥ п≥сн≥ в честь ѕречистоњ ƒ≥ви ћар≥њ. “овариство було р≥вночасно поширювачем тверезого способу житт¤ в≥рник≥в та почитанн¤м ѕречистоњ д≥ви ћар≥њ.

™пископ ‘≥рцак був ≥н≥ц≥атором упор¤дкуванн¤ церковного сп≥ву на ѕ≥дкарпатт≥. Ѕажаючи привести до ладу церковне житт¤ у своњй Їпарх≥њ, в≥н звернув увагу ≥ на церковний сп≥в. ¬≥н доручив диригенту ”жгородського кафедрального храму, о. ≤вану Ѕокша¤ з≥брати ≥ записати мелод≥њ ц≥лого богослужбового круга, щоб з них скласти богослужбового сп≥ву, ¤кий мав стати обовТ¤зковим у вс≥х церквах ћукач≥вськоњ Їпарх≥њ. ѕо зак≥нченн≥ своЇњ прац≥ Ѕокша¤ з≥браний матер≥ал Їпископу, а той наказав видати його друком. “ак по¤вилис¤ в св≥т 19006 роц≥ виданн¤ Д÷ерковное ѕростопРн≥еФ. « наказу Їп. ‘≥рцака Д÷ерковное ѕростопРн≥еФ. —тало головним пос≥бником церковного сп≥ву в богословськ≥й та д¤ко-вчительськ≥й препаранд≥њ. « часом ДѕростопРн≥еФ стало стандартним зб≥рником богослужбового сп≥ву у вс≥х закарпатських параф≥¤х вдома ≥ на поселенн¤х.
ѕомер Їпископ ёл≥й ‘≥рцак в ”жгород≥, 1 червн¤ 1912 року на 76 роц≥ свого трудолюбивого житт¤.

« вище наведеного можемо зробити висновки, що початки нац≥онального пробудженн¤ п≥дкарпатських русин≥в припадають на останн≥ роки XIX ст., на добу Їпископа ёл≥¤ ‘≥рцака. Ќайвидатн≥шими д≥¤чами того в≥дродженн¤ разом з ним були ѕетро •ебей (з часом Їпископ 1924Ч1931), ћануњл –ошкович, професор г≥мназ≥њ, ¬≥ктор  ам≥нський, редактор часопису "Gorog katholikus szemle", ¤кий угорською мовою захищав ≥нтереси нашого народу, поети та письменники о. ≤ван —≥львай (”рињл ћетеор), о. јнатол≥й  ральницький „—¬¬, о. ™вген ‘енцик (¬ладимир), о. ќлександр ћитра, о. ќлександр ѕавлович, о. јндр≥й якович, о. јвгустин ¬олошин ¤кий 1902 роц≥ перебрав редагуванн¤ "Ќауки", та секретарюванн¤ у товариств≥ св. ¬асил≥¤ ¬еликого та багато ≥нших .

“а обставина, що п≥д час першоњ св≥товоњ в≥йни народ уже наст≥льки був св≥домим, що орган≥зував своњ народн≥ ради в селах ≥ в такий спос≥б спричинивс¤ до реал≥зац≥њ права самовизначенн¤ народу, по¤снюЇтьс¤ тою великою культурною та соц≥ально усв≥домленою д≥¤льн≥стю, ¤ка була проведена Їпископом ёл≥Їм ‘≥рцаком та його однодумц¤ми прот¤гом 1890Ч1912 рок≥в.

≤ван Ѕачинський
пол≥толог, м. ѕеречин
депутат ѕеречинськоњ районноњ ради

¬еб-сайт родини та предк≥в ≤вана Ѕачинського
Ќажми ≥ одержуй $
Ќапиш≥ть ћен≥