ЄПИСКОП АНДРІЙ БАЧИНСЬКИЙ
(14.1.1732 Бенятина, Унг (Австрійська монархія) 1809 Ужгород). Відомий греко-католицький, церковний діяч, публіцист, просвітитель. Народився в родині священика. Учився в гімназії в Ужгороді . Теологію і філософію вивчав у Трнаве в період освіченого абсолютизму що обумовило енциклопедичність і світський характер його знань і інтересів. (доктор філософії 1758 рік) Служив священиком з 1756 року в Гайдудороге в Мукачеве. З 1773 по 1809 рік єпископ Мукачевской греко-католицької єпархії. Будучи єпископом виступав як церковний діяч і просвітитель, організатор шкільної системи в краї. У 1775 році його резиденцією як єпископа стає Ужгород. Тут він створив велику для свого часу бібліотеку. У 1778 році заснував богословську семінарію підтримував світську школу яка готувала вчителів, головну королівську гімназію. Ввів у семінарії викладання русинською мовою зробив його діловою мовою єпископської канцелярії. Видав 5-ти томную церковнослов''янську біблію, сприяв публікації робіт з історії краю И.Пастелия, И.Базиловича активно втручався у взаємини між поміщиками і селянами на стороні останніх.
-----------------------------------------------------------------
ЄПИСКОП ЮЛІЙ ФІРЦАК
(22.8.1836 Худлево 1.6.1912 Ужгород) священик, педагог, церковний, суспільний і політичний діяч. Закінчив духовну семінарію в Ужгороді , богослов''я вивчав у Центральній Богословській семінарії у Відні (1856-1859) рукоположен у греко-католицькі священики (1861). Професор Ужгородської духовної семінарії (1861-1876), її ректор (1876-1887), депутат госсобрания Угорщини (1887-1890) мав широкі зв''язки в угорських прпавительственных колах. У 1891 році обраний єпископом Мукачевской греко-католицької єпархії. Будучи єпископом (1891-1912) першим звернув увагу будапештського уряду на на катастрофічний соціальний стан русинських селян і як наслідок масову міграцію русинів у США і Канаду (Меморандум єпископа Ю.Фирцака 1896 р.) Підписав таємну угоду з урядом про взаємну політичну й економічну підтримку. У 1897 році представив урядові конкретний план допомоги русинським селянам (Меморандум про розвиток і підвищення рівня духовного і матеріального життя рускоязычного народу північно-східних Карпат і Рутенії ). План був прийнятий урядом, конкретна розробка і здійснення його були доручені Е.Егану
-----------------------------------------------------------------
ЄПИСКОП ТЕОДОР РОМЖА
Ромжа Теодор (11.4.1911 Великий Бичків Мараморош (Австро-Угорщина) 1.11.1947 Мукачеве СРСР) греко-католицький священик, педагог, церковний ієрарх. Закінчив гімназію в м. Хуст (1930), теологію вивчав у Римі (1930-1937р.) у папських колегіях Germanіcum-Hungarіcum u Russіcum, у Грегорианском університеті . Рукоположен був у Римі (1936 рік), служив у Берегово до вересня 1939 року, коли був призначений професором Ужгородської духовної семінарії. Напередодні приходу військ СРСР у Подкарпатскую Русь (24.9.1944р.) Т.Ромжа став єпископом Мукачевской греко-католицької єпархії. З анексией Подкарпатской Русі Радянським Союзом у 1945 році греко-католицька церква і її підпорядкування Ватикану виявилися неприемлимым для нового режиму. Місцеве відділення НКВД запропонувало єпископові Т.Ромже перейти в православ''я і підкорити Мукачевскую єпархію Московському патріархатові Російської православної церкви . Єпископ категорично відмовився від цієї пропозиції . Диверсійна група 27.10.1947 року иммитировала автомобільну катастрофу з наїздом на фіакр єпископа на дорозі між селами Ивановцы і Лохово і кривавою розправою над ним.
Єпископ залишився в живих, був успішно оперований у Мукачеве але згодом отруєний підісланим агентом.
Після смерті єпископа 1.11.1947 року вся структура греко-католицької єпархії була розбита. 130 священиків відправлені в табори ГУЛАГ.
-----------------------------------------------------------------
ЕДМУНД ЕГАН
Емунд Еган відомий у свій час фахівець з економіки сільського господарства Угорщини був ірландського (інша версія шотландського) походження. Едмунд Еган народився в 1851 році 13 липня в Хорватії Чакторня в родині емигранта з Ірландії. Гімназію закінчив у Самботгельм, після надійшов у вищу господарську школу у Відні . На той період, коли його надіслало уряд Угорщини в наш край, він був уже відомим вченим і практиком по керуванню сільськогосподарською економікою, авторитетним в урядових колах. У той час (друга половина 19 сторіччя) склалася така ситуація, що в низинних районах було збережено помещицкое землеволодіння, а гірські полонинские випаси потоптали в руки перекупників - арендателей і доступ до них селянам обходився дуже дорого, існувало малоземелля, аграрне перенаселення. Це породжувало трудову міграцію. 60 тисяч русинів у той час емігрувало в США. Дораньи Игнац міністр сільського господарства Угорщини доручив Егану реалізувати на практиці програму. Для рішення проблем гірських районів нашого краю, 15 лютого 1897 року уряд Угорщини створило экспозитуру в Мукачевому на чолі з Едмундом Еганом. У допомогу йому дали 20 священнослужителів і кілька урядових чиновників.
Він обійшов більшість сіл краю , усі полонины, зустрічався із селянами, сільськими громадами, священиками, учителями, чиновниками. Перше засідання по реалізації цієї програми було 28 березня 1898 року у Сваляве. 12 лютого 1900 року в мукачевской готелеві "Чиллаг" провели конференцію за результатами державної дворічної програми по сільському господарству . У підсумку він підготував доповідь урядові "Економічне становище руськых селян в Угорщині". Ця доповідь була надрукована у Львові 1901 року Володимиром Гнатюком. Доповідь містила не тільки об''єктивний опис жебруче положення селян, але і конкретні пропозиції щодо рішення їхніх проблем. Головними завданням экспозитуры Едмунд Еган визначив відродження і розширення молочної і сироварної промисловості, розведення племінної худоби і поширення його серед селян, кролеводство, розведення домашнього птаха, бджільництво, домашні промисли, використання мінеральних вод для санаторіїв, а також створення кооперативних магазинів, будинків-читалень, кооперативних кредитних союзів з малим відсотком на кредити. Ці міри почали, виконаються і були підтримані сільськими громадами.
Едмунд Еган припуститися помилки у визначенні причини жебручого положення населення. Усю відповідальність він поклав на так називану "жидівську мафію", причини лих зводив до засилля лихварів і корчмарів, що переселилися в наш край з Галичины і Росії, і знайшли тут гарне поле для прибутку, складали 16% від усього населення краю.
Його діяльність викликала невдоволення лихварів і корчмарів і різного роду "торговців", але і місцевих чиновників, частини політичних діячів. Його почали переслідувати.Коли він їхав у кареті з Ужгорода в Середнє, за нинішнім селом Барвінком на Великолазовском бережу, на нього напали. Еган був смертельно поранений пострілом з пістолета. Вмер в Ужгородській лікарні 22 вересня 1901 року. Похований в Ужгороді .
-----------------------------------------------------------------Олександр Духнович
Олександр Духнович (24.4.1803 Тополі Земплин (Австрійська імперія) 29.3.1865 Прешов Словаччина) священик, пече, письменник, теоретик, етнограф, публіцист, видавець, народний будитель карпаторусского народу.
Народився в родині священика учився в гімназії в Ужгороді (1813-1820) академії в у Кошице, (1821-1823) у духовній семінарії в Ужгороді (1823-1827). Служив у канцелярії греко-католицької єпархії консервативним Пряшевским єпископом Г.Таркович був засланий парафіяльним священиком у віддалені села Пряшевщины Комлошу і Биловежу (1833-1838). У 1838-1843 працював у єпархіальному керуванні в Ужгороді . Після смерті єпископа Г.Тарковича Духнович у 1843 році був призначений каноніком Пряшевской єпархії, з 1844 року його життя і творчість зв''язані з Пряшевом. Тут Духнович став центральною фігурою життя русинів. В умовах політичної кризи імперії Габсбургов і посилення мадяризации наприкінці 50-х початку 60-х років. Духнович разом з русинським політичним діячем А.Добрянским намагався консолідувати русинські національні сили. Ім''я Духновича стало своєрідним каталізатором символом національної єдності серед русинських имигрантов у Північної Амарике де йому був споруджений пам''ятник у м. Кливленде штат Огайо (1939р.) Створене суспільство його імені в канадському Торонто "Суспільства карпаторуских канадців ім.Духновича" (1940р.)
-------------------------------------------------------
ЄПИСКОП ІВАН МАРГІТИЧ
Народився 4 лютого 1921 року у с. Боржавське Виноградівського району на Закарпатті в селянській родині. Мав двох братів і чотири сестри.
Під час навчання в Хустській гімназії мріяв стати місіонером в Африці чи в Азії, однак, у зв’язку з початком Другої світової війни цей намір не здійснив.
Після закінчення Хустської гімназії в 1941 року вступив до Ужгородської богословської академії. Після першого року навчання засуджений угорським окупаційним воєнним трибуналом на два роки тюрми суворого режиму за приналежність до українського підпілля.
У 1946 році в Ужгороді закінчив богословські студії. Ієрейські свячення отримав 18 серпня 1946 року (святитель єпископ Теодор Ромжа). Був помічником пароха в м. Севлюші-Виноградові. Відтак призначений адміністратором в м. Рахові, де прослужив до 10 лютого 1949 року.
У лютому 1951 року арештований і засуджений на 25 років позбавлення волі. У вересні 1955 року був звільнений за амністією. Упродовж усього часу душпастирював у підпіллі.
10 вересня 1987 року у Львові прийняв єпископські свяченя (святитель – Єпископ Софрон Дмитерко). 25 січня 1991 року призначений єпископом-помічником Мукачівської єпархії і синкелом для українців Закарпаття. У зв’язку з досягненням 75-річного віку, згідно з кан. 210 § 1 Кодексу Канонів Східних Церков, Владика Іван пішов на емиратуру.
Владика Іван помер під час Архієрейської Божественної Літургії, яку він служив в селі Пелипець Міжгірського району Закарпатської області 7 вересня 2003 року, на вісімдесят третьому році життя. Покійний прибув до цього села для того, щоб освятити новий престол. Попередньо встановлена причина смерті – гостра серцево-судинна недостатність.
Похорон Владики Івана Маргітича відбувся, 10 вересня 2003 року в селі Боржавське Виноградівського району Закарпатської області. У крипті цього, збудованого Владикою Іваном храму, були захоронені його тлінні останки.
-----------------------------------------------------------------
Балудянський Михайло
Життєві обставини М. Балудянського є цікаві зокрема тим, що мали вирішальний вплив на місце та напрям його наукової і суспільної діяльності. Народився він у самій західній частині Закарпаття, яке тоді належало до Австрійської монархії– 7 жовтня 1769 року в селі Ольшава Кошицького округу, але в якому соціальні та культурні впливи Угорщини були дуже сильними. На сучасну пору ця вітка етнічно української землі є частиною Словаччини . Будучи розташованою в самому центрі Європи, на протязі історії через цю землю з її досить етнічно перемішаним населенням проходили різноманітні політичні та культурні течії. Вже в часи молодості вченого можна було зауважити прояви пробудження національної свідомості місцевого населення, головно завдяки створенню окремої греко-католицької єпархії в Мукачеві, яку очолив український патріот, єпископ Андрій Бачинський (1732-1809). Носіями української свідомості в народі, який головним чином складався з селян, стали тоді переважно священики та їхні родини.
Батько майбутнього вченого був незаможним греко-католицьким священиком. Невідомо, чи, маючи шестеро дітей, він мав змогу посилати всіх їх до середніх шкіл, чи лише молодий Михайло закінчив гімназію Земплинського комітату завдяки своїм уродженим талантам . Опісля, діставши королівську стипендію, він студіював правознавство в академії в Кошице та в Віденському університеті, де зі всіх професорів найбільший вплив на формування його економічних поглядів мав відомий тоді вчений Йосиф Зонненфельс (Josef von Sonnenfels, 1733-1817). Закінчив М. Балудянський свої студії докторатом на підставі дисертації про зерносховища в 1796 році в Пештському університеті. Ще до закінчення своїх студій він став викладачем в одній з угорських духовних академій.
В той час умови для професійної праці вченого в його вужчій батьківщині не були надійними. Важке матеріальне становище тамошньої "руської" інтелігенції використав царський уряд для своїх планів становлення університетської системи в імперії. За посередництвом закарпатського лікаря Івана Орлая, в 1803 p. петербурзький уряд запросив цілий ряд закарпатських учених, між ними М. Балудянського, до Росії. Там він став професором у столичнім Педагогічнім інституті. Коли Інститут перейменовано на Петербурзький університет, вчений був спершу обраний деканом філософсько-юридичного факультету та, опісля, його першим ректором. З цієї посади він невдовзі зрезигнував, бо, за свідченням дочки, не міг толерувати переслідувань вільнодумних та неблагонадійних студентів та викладачів. Однак, з цим університетом затримав М. Балудянський зв''язки на ціле життя.
Поряд із працею в університеті. М. Балудянський майже все своє життя працював консультантом, часто разом з відомим реформатором Михайлом Сперанським, у різних державних установах. Він в основному займався бюджетними реформами та блискуче відзначився своєю працею для кодифікації законів імперії. Царський уряд був йому вдячний за успіхи в цій важливій праці та щедро нагороджував його: він був підвищений до дворянського стану, наділений різними орденами, титулами і фінансовими нагородами та дістав в оренду хліборобську посілість у Подільській губернії. Помер М. Балудянський в 1847р. в Петербурзі.
----------------------------------------------------------------
Орлай Іван
Вчений медик, педагог і освітній діяч, народився в1770 році в селі Паладь, тепеперішні. Руські Комарівці Ужгородського р-ну Закарпатської області.
Вищу освіту здобув у Львівському, Пештському та Віденському університетах. У 1790 р. виїхав до Росії. У 1793 р. закінчив медико-хірургічне училище в Петербурзі, працював медиком.
У 1821—26 рр. — директор гімназії в Ніжині, де працювала група професорів із Закарпаття. У 1826—29 рр. очолював Рішельєвський ліцей в Одесі. Був членом наукових товариств у Росії і за кордоном. Автор праць з медицини, історії, педагогіки.
У 1804 р. в «Северном вестнике» опублікував першу працю про закарпатських українців «Краткая история о карпато-россах». Була це перша друкована інформація в Росії про життя карпатських русинів. Був особисто знайомий з М. Гоголем і, безперечно, розповідав йому про українське населення за Карпатами. Письменник використав ці розповіді у своїй «Страшной мести». Помер 11 березня 1829 року в Одесі.
------------------------------------------------------------нелін (Гуца) Юрій
Просвітній діяч, учений, публіцист, історик-етнограф, філолог, народився 3 квітня 1802 року в с. Тибава, тепер Свал
